Ukraninian Canadian

Сьогодні я б хотів розповісти про відомого українського редактора, бібліографа, педагога, громадського діяча. Дослідника історії української еміграції Канади. Дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка (з 1961 року), Української вільної академії наук (з 1961 року), президент УВАН у Канаді (у 1983—1986 роках) - Марунчака Михайла Григоровича. Народився Михайло Марунчак в селі Далешево Городенківського повіту на Станіславщині 4 жовтня 1914 року. Ще з самого дитинства, коли малим навчався в народній школі, цікавився пресою та журналами. Михайло любив слухати те, що читали батьки і брати, неділями мати читала Біблію, а будніми вечорами "йшла політика", як він сам описує це в історико-мемуарному збірнику "Городенщина. Історично-мемуарний збірник". Навчався він в Українській гімназії ім.Т. Шевченка в Городенці, 1929-1930 роки навчання йому найбільше запам'ятались. Саме тоді, п'ятнадцятилітнього юнака запросили на сходини півсекретного "літературного гуртка та читання преси". Коли Михайло студентом повертався на вакації дому, то почував своїм обов'язком читати в голос своїм батькам та братам, згодом з часом він став розбиратись не тільки в політичних постаттях, але також подіях. Одного разу найстарший брат Лесь приніс місячник "Нові Шляхи" Антона Крушельницького і сказав, що місячник редагує його директор Антон Крушельницький та розповів про нього цікаві факти, які змусили Михайла прочитати та зацікавитись діяльністю Крушельницького. Після появи "Нових Шляхів", у домівці Марунчаків з'явився часопис "Сурма", який теж приніс Лесь, проте він остеріг рідних, що за цей часопис польська влада сильно карає. З таким ідейним баґажем Михайло прибув в товариство двох старших друзів - Івана Ощипка та Влодка Вережака, з часом вони почали вивчати і літературу, зокрема різні часописи та журнали, один з яких і був "Нові Шляхи". Проте з часом настрої та симпатій до середовищ стали ділитись і гурток не збирався у чисельному складі, як на початку його заснування. Поділ пішов по лінії радикальних симпатія та націоналістичних. Так пройшов рік праці і перша літературна зустріч неначе призабулась, проте пригадала її в осені 1930 року польська поліція, яка з'явилася в гімназії із нагоди пацифікації і забрала на допит 20 учнів. Деяких із учнів відпустили зразу ж того дня, 6 із них відправили до в'язниці Окружного суду в Коломиї. Сам ж Михайло був спочатку у в'язниці, а із початком Другої світової війни, він опинився у німецькому концтаборі. Був звільнений 6 травня 1945 року американськими військами. У 1947—1948 роках став головою Ліги українських політв'язнів у Мюнхені (Баварія, Німеччина). Видавав бюлетень «Український політв'язень» і співпрацював у журналі «Літопис українського політв'язня» та в науково-дослідному інституті української мартирології. У 1948 року Марунчак іммігрував у Канаду. У 1955 року закінчив Манітобський університет із ступенем бакалавра соціальних наук. У 1960 в Торонті відбувся з'їзд Городенщини, де було вирішено видати книгу-альманах, в якій була б висвітлена історія Городенківської землі. У 1962 році Михайло був нагороджений Шевченківською медаллю Конгресом українців Канади. На жаль, 21 вересня 2004 року у Вініпезі, помер, проте залишив за собою слід в історії, який ніколи не зникне.